«Закохана в журналістику з дитинства» — керівниця «Теми дня» на UA: ДОНБАС Галина Горєшняк

Про свій шлях на Суспільному, складнощі, із яким стикається на роботі, та про те, що надихає — керівниця творчої групи «Теми дня» на UA: ДОНБАС Галина Горєшняк.

Народилася на Луганщині, у Сєвєродонецьку, має дві вищі освіти: філологічну та телевізійної журналістки. У професію прийшла 2012 року, одразу після навчання. Але займатися журналістикою почала ще в школі, а потім в інституті.

Уже кілька років ви працюєте на UA: ДОНБАС, чому зупинили свій вибір саме на Суспільному?

— Оскільки лише журналісти Суспільного мають змогу працювати за журналістськими стандартами, бути неупередженими та не залежати від будь-якої політичної сили. Я вважаю, що в наш час це справді розкіш.

«Тема дня» вимагає постійної аналітичної роботи, як готуєтеся до ефірів?

— У «Теми дня» непростий формат, це — щоденний великий потік невідомої тобі чи маловідомої інформації. Робота над телепрограмою забирає дуже багато часу, сил та енергії, адже щодня ти стикаєшся з новою проблемою свого регіону. Тобто сьогодні ти маєш знати якомога більше про вугільну промисловість, завтра — про охорону здоров’я, а післязавтра — це вже нормандська зустріч. І ці теми ти маєш досконало вивчити, дізнатися про них максимально багато, щоб написати сценарій і мати змогу підтримувати розмову на одному рівні з експертом у студії. Тож щодня ти відкриваєш для себе нову галузь.

Що в роботі вас надихає?

— Надихає те, що ми можемо бути корисними суспільству. Я вважаю, що, якщо наша робота в програмі, розкриття важливих тем допомогли хоча б одній людині — це можна вважати перемогою. Але ефір може допомогти й кільком людям, які, можливо, не знали якоїсь важливої та корисної інформації. Чи ми поставили запитання спікерам, відповідь на яке хотіли почути багато людей, бо ситуація, що склалася, потребувала вирішення. Тож, звісно, надихає результат роботи, дзвінки від вдячних глядачів чи повідомлення в соцмережах від людей, яким ми допомогли.

А як щодо складнощів? Що в роботі дається важко?

— Це, звісно, ненормований робочий графік, двадцять чотири години на добу думаєш, кого запросити, яку тему висвітлити, моніториш стрічку новин, особливо це стосується складних тем саме нашому регіону, і так весь час.

Чи мали ви ефір, який особливо запам’ятався?

— Не можна виокремити якийсь один, кожен по-своєму запам’ятовується, кожен особливий, але найбільше в пам’яті закарбовуються ефіри з героями, які приходять до студії і діляться своїми проблемами й переживаннями.

Чи є у вас професійна мрія?

— Я мрію про велике суспільно-політичне токшоу, де ми зможемо спілкуватися не лише з експертами, як зараз у «Темі дня», а й запрошувати героя та кількох експертів, які можуть порадити, підказати вихід із ситуації одразу. 

Яким бачите Суспільне за п’ять років і себе в ньому?

— За п’ять років я бачу Суспільне великим незалежним мовником із самостійними філіями в кожному регіоні. Тут працюють люди, котрі розуміють, яка це перевага реалізувати цінності суспільного мовлення в інформпросторі України. Я вважаю, що таких людей має бути багато, Суспільний мовник має створювати власний контент. Це різноманітні програми, оскільки до нашого ефіру часто телефонують глядачі та слухачі й просять, щоб програм власного виробництва було більше, адже їм нема звідки брати якісну інформацію.